Дикий камень

1. прил.

ҡырағай, ҡыр

2. прил.

ҡыр...ы

3. прил.

вәхши, ҡырағай

4. прил.

аулаҡ, тын, кеше аяғы баҫмаған

5. прил. перен.

тупаҫ, ҡырағай

6. прил. перен.

сәйер, аҡылға һыймаған

7. прил. перен., разг.

ҡырыҫ, ҡырағай

8. прил. разг.

иҫ киткес

επ., βρ: дик, дика, -дико.

1. άγριος•

|| άγγιχτος, άθικτος, παρθένος• ακατοίκητος. || ερημικός, κακοτράχαλος•

2. απολίτιστος, αμόρφωτος, αγροίκος. || ως ουσ. βλ. дикарь.

3. ακράτητος, βίαιος, ορμητικός, ατίθασος•

4. φριχτός, φρικώδης, φοβερός•

5. παράδοξος, παράλογος, άφρονας•

6. ακοινώνητος, απομονωμένος, κλεισμένος στο καβούκι του.

7. παλ. γκρίζος, σταχτής, φαιός•

εκφρ.

- ое мясо – παλ. ιατρ. παρασάρκωμα.

(дик, -а, -о)

1. ваҳшӣ, ёбоӣ; дикий зверь ҳайвони ваҳшӣ; дикая коза бузи ёбоӣ // (о растениях) даштӣ, ёбоӣ, худрӯй; дикий виноград ангури ёбоӣ

2. (безлюдный) бекас, нообод; дикая местность ҷои нообод // (пустынный) бедолу дарахт, хушку холӣ, бадвоҳима; дикие скалы харсангҳои бадвоҳима

3. (необузданный) ваҳшиёна, дағал(она); пурзӯр; дикие нравы одатҳои ваҳшиёна; дикие страсти майлу рағбати пурзӯр

4. (неверо-ятный) сахт, бениҳоят; дикая злоба кинаи сахт; дикий ужас ваҳшат; прийтй в дикий восторг бениҳоят ба завк омадан

5. (нелепый) бемаънӣ, ночаспон, ғайритабиӣ, аҷиб; дикий поступок кирдори бемаънӣ; дикие мысли фикрҳои ғариб

6. (застенчивый, нелюдимый) сӯр, шармгин, одамгурез; дикий ребёнок бачаи сӯр <> дикое мясо гӯшти нав (дар гӯштпуркунии ҷароҳат); \дикийий камень санги тира

1) камінь (р. каменю и -меня), ум. камінець (-нця), камінчик (-ка), ув. каменюка (м. р.), каменище (м. р.). [Сидить сестра на камені, рученьки ламає (Рудан.). Бодай пани при дорозі камінчики били (Пісня)]. Камень и Камни (соб.) - каміння (-ння), ув. камінюччя, каміняччя (-ччя). [Ухо ледве зачуває плескіт хвилі об каміння (Ворон.). Вгорі теж камінюччя стирчало і обдирало спину (Загірня)]. Адский, прижигательный -мень - ляпіс (- су), пекельний камінь. Аспидный -мень - писарський лупак. Бутовый -мень - груз (-зу), бутор (-ру), буторіння (-ння). Винный -мень - винник (-ка). Воздушный -мень - аероліт, метеороліт (-ту). Гороховый -мень - гороховик. Горшечный -мень - горшківець (-вця). Гремучий, орлиный -мень, мин. - см. Орлец 1 и 2. Дикий -мень - дикар (-ря), камінь-дикар. [Як закладають стіжка перший раз, то на самий спід кладуть каменя-дикаря (Звиног.)]. Драгоценный, самоцветный -мень - самоцвіт (-ту); соб. самоцвітне каміння. [Срібло, злото, самоцвіти (Крим.). На довгих листочках грає і сяє, мов самоцвітне каміння, чиста роса (Мирн.)]. Едкий -мень - їдке калі, їдкий потас. Жерновой, мельничный -мень - жорновий (млиновий) камінь; камінь, жорно; срвн. Жёрнов. [Млин на два камені (Желех.)]. Замочный -мень, архит. - замковий камінь. Краеугольный -мень - наріжний камінь. Мелкий -мень, соб. - дрібне каміння, (речной) рінь (-ни), ріння, (песчаный) жорства, (щебень) груз (-зу); см. Камешек и Щебень. Надгробный -мень - надгробок (-бка), надгробний камінь. [Гарний надгробок, з золотим хрестом (Звиног.)]. Оловянный -мень - циняк, циновий камінь. Плитный -мень - плитняковий камінь, плитняк. Подводный -мень - підводний камінь, риф (-фу), клипень (-пня), соб. підводне каміння, (гряда подводных камней) лава, лавиця; срвн. Риф и Порог 2. -мень преткновения - камінь спотикання, притика, притичина, перешкода; см. Преткновение. Пробирный, пробный -мень - спробний камінь. Пробный -мень, перен. - спробний камінь, (с)пробний брусок (-ска) до чого (Куліш). Растирочный -мень - розтиральний камінь, камінь для розтирання (розтирати). Самоцветный -мень - самоцвіт (- ту). Сводный -мень, архит. - дужний (склепінний, перемичний) камінь. Синий -мень - а) (берлинская лазурь) берлінська блакить (-ти); б) (медный купорос) синій камінь, синяк, мідяний вітріоль (-лю). Смоляной -мень - смоляний камінь, смолич, обсидіян. Сточный -мень - камінний риштак. Строительный -мень - будівельний камінь. Точильный -мень - брус (-са), брусок (-ска). Угловой -мень - наріжний камінь (-меня). Философский -мень - філософський камінь. Цедильный -мень - цідильний (фільтрувальний) камінь. Вымостить улицу -мнем - вибрукувати (вульг. вибуркувати) вулицю. Побивать -мнями - побивати (сов. побити) камінням, каменувати (сов. скаменувати, покаменувати) кого. [Народ покаменує нас (Св. П.)]. Превращать превратить в -мень - обертати, обернути в камінь, кам'янити, скам'янити, каменити, скаменити кого, що. [Мороз тіло каменить (Рудан.). І очима-гадюками доню скаменила (Куліш)]. Превращаться, превратиться в -мень - обертатися, обернутися в камінь, кам'я[ме]ніти, скам'я[ме]ніти, закам'я[ме]ніти, (о многих) покам'я[ме]ніти, каменем стати (сісти), (худож.) камінням скаменіти. [І камінням скаменіла ціла Україна (Рудан.)]. Строить, построить из -мня что - мурувати, вимурувати и змурувати, (о многом) пови[поз]муровувати що. -мни возопиют - каміння заголосить. Держать -мень за пазухой - ховати (держати) камінь у пазусі (за пазухою). [З москалем знайся, а каменюку за пазухою держи (Приказка)]. Как -мень в воду, пропал, как -мень на дно упал - як камінь у воду, як водою вмило, як вода вмила кого, що; як у воду впав; пропав, як з мосту упав. Как -мень ко дну - як камінь на дно (на спід). Капля по капле и -мень долбит - крапля по краплі і камінь (скелю) продовбує, вода і камінь довбе (довба). Деньга и -мень долбит - гроші і камінь кують. Нашла коса на -мень - трапила (наскочила) коса на камінь. -мня на -мне не оставить - каменя на камені не покинути, знищити до-щенту (до дна) що. Падать -мнем - опукою (грудкою) падати. Под сим -мнем лежит тело такого- то - тут похований такий-то, тут поховано такого-то. Сердце не -мень - серце не камінь. Словно -мень на сердце налёг - наче камінь на серце впав. Словно -мень спал с сердца - наче камінь від серця відпав. Это мне как -мень на шее - це мені як камінь на шию;

2) мед. - камінь, ум. камінець (-нця). Мочевой -мень - сечний (сечовий, мочовий) камінь.

* * *

и Нетесь

1) не(об)тесаний камінь (р. каменю и -меня), (соб.) нетесане каміння, (дикий камень) дикар (-ря), камінь-дикар; не(об)тесане дерево и т. п.;

2) см. Неотёса.